Jdi na obsah Jdi na menu
 


Неділю Мироносиць

 

 

 

 

На Воскреснiй Утренні молимося

Тебе – Сонце, що поперед сонця зайшло колись у гріб, рано-вранці, як дня шукали жінки мироносиці й одна до одної кликали: О другині, прийдіте пахощами намастимо тіло живоносне і поховане, що лежить у гробі, - тіло Того, що воскресив упалого Адама! Ідім, поспішімся, як мудреці, і принесім миро в дарі обвитому не пеленами, а плащеницею, і заплачмо та закличмо: О Владико, устань! Впалим подаєш воскресіння.

Тобто тут говориться, що жінки мироносиці вже знали, що Ісус воскресне, а також, що він, як істинний Бог, дає Воскресіння всім людям. І всеж таки несли для Нього пахощі як для мертвого. Як це пояснити, хто помиляється, Євангелія чи традиція Церкви виражена у Воскресній службі? Ні одне не помиляється!

В серцях цих жінок вже була віра в Ісусове Божество, в його перемогу і воскресіння, але ця віра була ще як гірчичне зернятко, яке ще не почало зростати, яке ще зовсім не проявляється, бо ще не зустрілося з водою – тобто Святим Духом. Можна сказати, що ця літургічна молитва виражає те пізнання Ісуса, яке вже було в серцях жінок мироносиць, але яке настільки перевищувало їхній розум, що вони ще не були спроможні, чинити за цим пізнанням. Тому свою любов до Ісуса виразили принесенням мира, для похорону, який в п’ятницю ввечері вже не змогли закінчити.

Усвідомте собі, що з Ісусом відбулося, як Його усі залишили, повтікали і засудили. А жінки і через те все в неділю зранку йдуть до Його гробу. Це неможемо пояснити інакше ніж їхньою вірою в Ісусове Божество і Його останню перемогу. Але одночасно проявляється також і слабкість їхньої віри.

Це є боротьба кожного, хто зустрівся з Ісусом, тому що віра це не є природне пізнання, а ні результат намагання нашого розуму. Віра це об’явлення, надприродний спосіб пізнання.

З цієї причини ми можемо мати спражню віру, навіть і тоді, коли про Ісуса, Євангеліє і традицію Церкви знаємо дуже мало. Само собою, ми маємо обов’язок навчатися вчення віри, щоб зміст катлицкої віри знати і розуміти як можна найкраще. Але ще більше ми зобов’язані слухати Бога, як до нас говорить через наше сумління, бо власне це той спосіб, як нам Бог дає те своє об’явлення, тобто дар істинної віри в Ісуса Христа єдиного Спасителя, і прийняти його оправдання та спасіння – коли чинимо його волю, так як її на даний час пізнаємо.

Саме так це було і з жінками, про яких сьогодні говоримо. Бо власне, коли вони несли миро до гробу Ісуса, щоб послужити йому, тоді їм об’являється ангел і благовіствує їм воскресіння і наказує, щоб сказали апостолам, що Ісус живий. І коли вони йдуть назад в Єрусалим, щоб сповнити наказ ангела, тоді зустрічає їх сам Ісус і усі їх сумніви щезають, як від вогню топиться віск.