Jdi na obsah Jdi na menu
 


Місяць березень

Першим серед місяців є цей місяць, названий по-римськи март, його ж євреї перед своїм вавилонським полоном називали першим, після полону назвали нісан, і про цей місяць сказав Господь до Мойсея і Арона у землях Єгипетських, кажучи: "Місяць цей для вас — початок усіх місяців, першим буде вам місяцем року" Протягом нього створив Господь видимий цей світ і володаря його — Адама, першого чоловіка, задля нього ж насадив рай на сході, і увів його в нього, і звелів йому володіти цілою землею, звіриною, і худобою, і зміями, і рибами морськими, і птахами небесними.

У цьому місяці встановив Господь ізраїльтянам закон Пасхи в Єгипті і вивів їх звідти рукою міцною і плечем високим, висушивши перед лицем їхнім море, фараона ж, що гнався услід їм, потопив зі всією його силою.

У цьому місяці і сам єдинородний Син Бога Отця — Слово, Отцеві співприсутнє, — зійшов на землю, не відступивши від Божества, й оселився в утробі пренепорочної Богоотроковиці, Пречистої Приснодіви Марії, зішестям на неї Святого Духа після архангелового благовіщення.

У цей місяць Пасха наша — Христос — за нас приніс себе у жертву — волею постраждав на хресті. Похований же був як людина смертна і воскрес зі славою — як Бог безсмертний, вивівши із собою з пекельних пут Адама і цілий з ним святих праотців лик і кожну праведну душу, як колись Ізраїль з Єгипту, потопивши адового фараона в морі червоних кривавих пристрастей його. Цього місяця нове світло спасення нашого створене — старий Адам з Євою оновилися і рай знову прийняли, кращий від першого. Цього місяця зруйнувався ад, відкрилося небо, умертвилася смерть, дарувалося життя, знищилося тлінне, у нетлінність одягнулося крихке єство наше і, позбувшись рабства гріховного, рід людський отримав свободу й успадкував Небесне Царство.

Через те місяць цей, в якому на початку видиме світло було створене, на останок же літ світло святої віри досконало почало сіяти, є початком місяців і року, числом найперший. Від його ж першого дня початок беруть всі кола: сонячне і місячне, вруціліто і віссектос, і цілий плин року, і рівнодення у ньому складається, і від цього місяця годиться рахувати роки створення світу більше, ніж від вересня. Вересень-бо самою своєю назвою знаменує, що не є він місяць перший, але сьомий від березня, а березень є перший від буття світу. Від вересня ж встановив рокам індиктовим початок відліку Август, цар римський, єдиновласний, у дванадцятий рік царювання свого — за тридцять років перед Різдвом Христовим [із причин, описаних у першій з цих тримісячній Житій Святих книзі на початку місяця вересня про індиктіон]. Цар-бо той і всі ідолопоклонницькі народи, що були тоді, не знали Бога єдиного — істинного Творця всього творіння, ані про початок світу, ані про першу людину, Адама, не знали, не рахували років від створення світу, про нього ж думали, І що не створений, а існує спередвіку, рахували ж роки від деяких знаменних подій: одні від початку чийогось царювання і монархій, як-от асирійська, мідійська, перська; инші — від встановлення якогось нечистого еллінського всесвітнього свята, що олімпіядою називалося, його ж нечестиві з невимовною урочистістю, видовищами і кінськими перегонами святкувати звикли, вигадали ж те в давні часи поганські царі-елліни. Римляни рахували літа від заснування града свого — Риму, инші — від инших подій. Після того ж Август, ставши самодержцем вселенної, встановив своє літочислення, індиктіоном його назвавши, а перед тим індиктіонів не було від початку світу і навіть не чули ніколи в піднебесній про індиктіони аж до Августа. Проте нині Індиктіони, що їх від місяця вересня рахують, уже не Августові, а від першого християнського царя святого Константина Великого. Він-бо, Максентія-ката перемігши і врятувавши від катування Римське царство, обдарував свободою християн, перервав лік років Августових індиктіонів, а свої індиктіони встановив, які ж після того на Першому вселенському соборі Святі Отці прийняли як початок християнської свободи, і нині маємо ті Константинові, а не Августові індиктіони.

Инший-бо початок років світотворення, який рахують, починаючи з місяця березня, а инший - початок років індиктіона, останніх часів, який рахують із місяця вересня. Його прийняли через те, що почалася свобода християнська: початок індиктіону Константин святий узаконив рахувати від місяця вересня. У ньому ж, як у сьомому від березня, крім того, згадано із вдячністю, що в сьомий день після створення березневомісяцевого світу відпочив Бог, що після того і в Старому Завіті у сьомий місяць святкувати рік повного спочинку повелів. І в Старому-бо Завіті звичайно новий рік починався з місяця вересня, за велінням Божим, про це в Книгах Мойсеевих написано. Однак ті роки рахують не як роки буття світу, а як літа Божого веління, що встановлювало святкувати рік повного спочинку, який після п'ятдесятиліття буває, про що в книзі Левит у главі 25-ій написано. Й инший був у них лік років ювілейних, які через п'ятдесятиліття бувають і від вересня починаються, а инший був лік років буття світу, який починався з березня, а не від вересня. У ньому ж нині в Новій Благодаті Церква поєднує споминання про вдячне створення світу березневомісячне і початок індиктіона Константинового, який почав оновлення людини, Богом створеної, і свободи християнські. Про це свідчить Нова Благодать: той самий Творець світу, який на сьомий день спочив, оновлюючи світ, прийшов у сьомий від березня місяць вересень у святилище і прочитав написане про Себе, що Дух Святий семи дарів послав Його проповідувати рік Господній спочинку, тобто після старіння років світу, первозданного в місяці першому — березні, у вересні-бо, разом з індиктіоном, пізніше винайденим християнським царюванням, лише згадано вдячно початок років, які були раніше від створення світу, а самим початком тих створених років є місяць березень.